хап
ХАП¹, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапа́ти¹ і хапну́ти.
Кинувсь пан Пістряк… хап, хап! мац, мац! — нема дверей та й клямки не налапа (Кв.-Осн., II, 1956, 214);
Летіла ворона понад морем; дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідать (Стор., І, 1957, 29);
[Денис:] Вони мене за вухо хап, поскубли злегенька та й кажуть: — Як скортить тобі ще раз вкрасти, то згадай дядька Ондрея (Кроп., II, 1958, 445);
А змія його [Телесика] хап! із човна та й понесла до своєї хати (Тич., І, 1957, 152).
ХАП²: Як хап ухопи́в кого — хтось зник раптово і безслідно.
Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив (Чорн., Визвол. земля, 1950, 35).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хап — хап 1 вигук незмінювана словникова одиниця хап 2 іменник чоловічого роду дія від: хапати вживається переважно у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
- хап — (вигук), лап, сіп, хап-лап, хвать, хвіть, хіп, хіп-хап, цап Словник синонімів Вусика
- хап — ХАП¹, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапа́ти¹ і хапну́ти. Кинувсь пан Пістряк... хап, хап! мац, мац! – нема дверей та й клямки не налапа (Г. Квітка-Основ'яненко); Летіла ворона понад морем; дивиться – лізе рак. Словник української мови у 20 томах
- хап — хап карт. вид гри (ст)|| = гарба Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хап — I виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапати I і хапнути. II : Як хап ухопив кого — хтось зник раптово і безслідно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хап — як (мов, ні́би і т. ін.) хап ухопи́в кого. Хто-небудь зник раптово і безслідно. Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив, і до хати не йде (С. Чорнобривець); Лис чекав, що він (Гусак) повернеться, а того як хап ухопив (Нар. казка). Фразеологічний словник української мови
- хап — Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Чуб. І. 167. Що лап, то хап. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка