1. Словник української мови у 20 томах

хапнути

ХАПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Однокр. до хапа́ти¹.

Мартин вислизнув з кімнати, мов із парні. Хапнув з лавки у кухні капелюх і вийшов надвір чимскоріш... (П. Козланюк);

Він невтомно кидав та й кидав свою блешню, бо знав секрет – може не клюнути цілий день, а під самий кінець, десь у сутінках, раптом хапне, і тоді лови мить (М. Чабанівський);

Дівча зиркнуло на юнака, рвучко повернулося до матері і хапнуло з рук срібняки (Олесь Досвітній);

Він хапнув повітря й присилував себе втриматися на ногах (Ю. Смолич);

[Кукса:] Ану, навідаюсь до свого кладу, чи не хапнув його Антон?.. (М. Кропивницький);

Онук хапнув з літератури Жирнющу двійку. Дід скипів (С. Воскрекасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хапнути — хапну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хапнути — (-ну, -неш) док.; нарк. Зробити затяжку при курінні цигарки з наркотичною речовиною. — Хапнемо зараз пару тяг, якщо буде бажання — можна і після вечора (Л. Дереш, Культ). Словник жарґонної лексики української мови
  3. хапнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до хапати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хапнути — ХАПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до хапа́ти¹. Мартин вислизнув з кімнати, мов із парні. Хапнув з лавки у кухні капелюх і вийшов надвір чимскоріш… (Козл. Словник української мови в 11 томах
  5. хапнути — Хапнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ хапати. Хапнув обома лапами. Чуб. І. 142. Словник української мови Грінченка