хапнути
ХАПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до хапа́ти¹.
Мартин вислизнув з кімнати, мов із парні. Хапнув з лавки у кухні капелюх і вийшов надвір чимскоріш… (Козл., Ю. Крук, 1957, 17);
Він невтомно кидав та й кидав свою блешню, бо знав секрет — може не клюнути цілий день, а під самий кінець, десь у сутінках, раптом хапне, і тоді лови мить (Чаб., Тече вода.., 1961, 46);
Дівча зиркнуло на юнака, рвучко повернулося до матері і хапнуло з рук срібняки (Досв., Вибр., 1959, 242);
Він хапнув повітря й присилував себе втриматися на ногах (Смолич, І, 1947, 120);
[Кукса:] Ану, навідаюсь до свого кладу, чи не хапнув його Антон?.. (Кроп., І, 1958, 204);
Онук хапнув з літератури Жирнющу двійку. Дід скипів (Воскр., Подивись.., 1962, 49).
♦ Хапну́ти ли́ха — те саме, що Набра́тися (ковтну́ти і т. ін.) ли́ха ( див. ли́хо¹).
— Менше б поривалися, легше б на світі жилось,— бубонить Корній.— Для школярів та студентів — всі оті поривання, поки лиха ковшем хапнуть та порозумнішають… (Гончар, Тронка, 1963, 59).
Значення в інших словниках
- хапнути — хапну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- хапнути — ХАПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до хапа́ти¹. Мартин вислизнув з кімнати, мов із парні. Хапнув з лавки у кухні капелюх і вийшов надвір чимскоріш... (П. Словник української мови у 20 томах
- хапнути — (-ну, -неш) док.; нарк. Зробити затяжку при курінні цигарки з наркотичною речовиною. — Хапнемо зараз пару тяг, якщо буде бажання — можна і після вечора (Л. Дереш, Культ). Словник жарґонної лексики української мови
- хапнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до хапати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хапнути — Хапнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ хапати. Хапнув обома лапами. Чуб. І. 142. Словник української мови Грінченка