хапонути
ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що.
Підсил. до хапну́ти.
Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: – Чи-и на мо-орі-і... (А. Головко);
– А ти, супостате, не поцікавився, чого ж то воно наша земелька гуляє? Тобі аби хапонути, аби собі зажерти (Д. Бедзик);
– Про дубки правильно згадав... Бідноті призначали, а Шумейко все собі хапонув (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хапонути — хапону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- хапонути — див. хапати Словник синонімів Вусика
- хапонути — [хапоунутие] -ну, -понеш, -понеимо, -понеите; нак. -пони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- хапонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. Підсил. до хапнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хапонути — ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. Підсил. до хапну́ти. Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: — Чи-и на мо-орі-і… (Головко, І, 1957, 143); — А ти, супостате, не поцікавився... Словник української мови в 11 томах