1. Словник української мови в 11 томах

хапонути

ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. Підсил. до хапну́ти.

Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: — Чи-и на мо-орі-і… (Головко, І, 1957, 143);

— А ти, супостате, не поцікавився, чого ж то воно наша земелька гуляє? Тобі аби хапонути, аби собі зажерти (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 127);

— Про дубки правильно згадав… Бідноті призначали, а Шумейко все собі хапонув (Шиян, Баланда, 1957, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хапонути — хапону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хапонути — див. хапати Словник синонімів Вусика
  3. хапонути — [хапоунутие] -ну, -понеш, -понеимо, -понеите; нак. -пони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. хапонути — ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що. Підсил. до хапну́ти. Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: – Чи-и на мо-орі-і... (А. Словник української мови у 20 томах
  5. хапонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. Підсил. до хапнути. Великий тлумачний словник сучасної мови