харизма
ХАРИ́ЗМА, и, ж.
1. За християнською теологією, надприродний дар, яким Христос наділяв вірного; виняткова обдарованість (про святих).
“Не будеш з більшістю, щоб чинити зло”. Звідси розуміння С.Л. Франком “харизми” як усвідомлення не довільно-людської, а об'єктивно-божественної обраності людини її призначеності для суспільного керування (з наук. літ.).
2. Високий авторитет, який базується на вмінні підкоряти інших своїй волі.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- харизма — хари́зма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- харизма — рос. харизма виключна обдарованість, яка вирізняє (виокремлює) особу серед інших. Eкономічна енциклопедія
- харизма — (англ. сharisma) 1. надзвичайна обдарованість, чарівність; Х. особа – авторитетна людина, що володіє винятковими якостями: мудрістю, праведністю, сміливістю. 2. вмив, який ґрунтується на властивостях особистості керівника або його здатності приваблювати прихильників. Економічний словник
- харизма — -и, ж. 1》 Виняткова обдарованість (про святих). 2》 Високий авторитет, який базується на вмінні підкоряти інших своїй волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- харизма — Згідно з християнською теологією, надприродний дар, яким Христос від Святого Духа наділяв вірного (чи вірних) з метою виконання певної місії чи послуги в церковній громаді; назву х. запровадив у Новому Заповіті апостол Павло. Універсальний словник-енциклопедія
- харизма — ХАРИЗМА (від грецьк. χάρισμα — божественний дар) — 1) Термін, застосування якого пов'язане із релігійними проповідями періоду раннього християнства. Філософський енциклопедичний словник