харчівник
ХАРЧІВНИ́К, а, ч., розм., рідко.
Той, хто харчується, кого годують; їдець, утриманець.
У мене є сім душ харчівників: я, жінка, п'ятеро дітей, а хліб дорогий (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- харчівник — Харчівни́к, -ка м. Кормящійся. У мене є сім душ харчівників: я, жінка і п'ятеро дітей, а хліб дорогий. Волч. у. Словник української мови Грінченка