харя
ХА́РЯ, і, ж., вульг., зневажл.
Обличчя.
Та тільки ж ви не потурайте на те, що він каже. Пішов він хоч раз на якесь зібрання? Хоч раз кому слід плюнув у харю (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- харя — І, ж., вульг. 1. Обличчя. Щось харя знайома у тебе («ТНМК»). ◇ Надавати в харю — побити. 2. вульг. Негарна дівчина. Фу, якась харя! Не уявляю, хто її на ведучу відбирав. Словник сучасного українського сленгу