хатувати

ХАТУВА́ТИ, ую, єш, недок., розм.

Жити, мешкати в (своїй хаті).

І прийняла його баба до себе в хату, бо ннічого гірш, як самій на краю села хатувати, до кота, курей та ластівок промовляючи, щоб голосу людського не забудь (В. Дрозд).