хатчина
ХАТЧИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що хати́на.
Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п'ятеро дітей (Л. Мартович);
Нарешті зачула [Левантина], як брязкає на дверях замок. Утекла в темну хатчину і сіла на ліжко (Б. Грінченко);
Стару давню хатчину ніхто не впізнав би тепер, так її Катруся причепурила (Н. Кобринська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хатчина — хатчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- хатчина — див. дім; халабуда Словник синонімів Вусика
- хатчина — -и, ж., розм. Те саме, що хатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хатчина — ХА́ТА (сільська житлова будівля, звичайно одноповерхова); ХАТИ́НА, ХАТЧИ́НА розм. (перев. невелика); МА́ЗАНКА, ХВОРОСТЯ́НКА, ЛІ́ПЛЯ́НКА діал. (зроблена з глини, сирцевої цегли або хмизу, обмазаного глиною); ГЛИ́НЯНКА розм. Словник синонімів української мови
- хатчина — Хатчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хатчина — ХАТЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ха́тка. Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п’ятеро дітей (Март., Тв., І954, 227); Нарешті зачула [Левантина], як брязкає на дверях замок. Утекла в темну хатчину і сіла на ліжко (Гр., II, 1963, 286). Словник української мови в 11 томах
- хатчина — Хатчина, -ни ж. Избенка. Над Прутом у лузі хатчина стоїть. Млак. 3. Словник української мови Грінченка