1. Словник української мови в 11 томах

хатчина

ХАТЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ха́тка.

Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п’ятеро дітей (Март., Тв., І954, 227);

Нарешті зачула [Левантина], як брязкає на дверях замок. Утекла в темну хатчину і сіла на ліжко (Гр., II, 1963, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хатчина — хатчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хатчина — див. дім; халабуда Словник синонімів Вусика
  3. хатчина — ХАТЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що хати́на. Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п'ятеро дітей (Л. Мартович); Нарешті зачула [Левантина], як брязкає на дверях замок. Утекла в темну хатчину і сіла на ліжко (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. хатчина — -и, ж., розм. Те саме, що хатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хатчина — ХА́ТА (сільська житлова будівля, звичайно одноповерхова); ХАТИ́НА, ХАТЧИ́НА розм. (перев. невелика); МА́ЗАНКА, ХВОРОСТЯ́НКА, ЛІ́ПЛЯ́НКА діал. (зроблена з глини, сирцевої цегли або хмизу, обмазаного глиною); ГЛИ́НЯНКА розм. Словник синонімів української мови
  6. хатчина — Хатчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хатчина — Хатчина, -ни ж. Избенка. Над Прутом у лузі хатчина стоїть. Млак. 3. Словник української мови Грінченка