хват
ХВАТ¹, а, ч., розм.
Завзята людина; зух.
– Ох, ти ж і хват! – захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко);
// до чого. Те саме, що маста́к.
[Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (І. Франко);
– Ми знаємо, що він не такий уже й демократ, як більше до колгоспної комори хват (В. Кучер).
ХВАТ², у, ч., спец.
Спосіб схоплювання; хватка.
– Отак бери, – подає Клим онукові рубанок. А сам одним хватом обертає стовпа (К. Гордієнко);
Хват правою рукою;
// Місце, де схоплюють спортивний прилад.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хват — хват 1 іменник чоловічого роду, істота завзята людина розм. хват 2 іменник чоловічого роду спосіб схоплювання; хватка Орфографічний словник української мови
- хват — див. легковажний; спритний; хоробрий Словник синонімів Вусика
- хват — I -а, ч., розм. Завзята людина; зух. || до чого. Те саме, що мастак. II -у, ч., спец. Спосіб схоплювання; хватка. Хват правою рукою. || Місце, де схоплюють спортивний прилад. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хват — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
- хват — ХВАТ¹, а, ч., розм. Завзята людина; зух. — Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (Головко, І, 1957, 479); // до чого. Те саме, що маста́к. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (Фр. Словник української мови в 11 томах
- хват — Хват, -та м. Родъ рыбы: Aspius rapax. Вх. Пч. II. 18. Словник української мови Грінченка