1. Орфографічний словник української мови

хват

хват 1

іменник чоловічого роду, істота

завзята людина

розм.

хват 2

іменник чоловічого роду

спосіб схоплювання; хватка

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хват — див. легковажний; спритний; хоробрий Словник синонімів Вусика
  2. хват — ХВАТ¹, а, ч., розм. Завзята людина; зух. – Ох, ти ж і хват! – захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); // до чого. Те саме, що маста́к. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (І. Словник української мови у 20 томах
  3. хват — I -а, ч., розм. Завзята людина; зух. || до чого. Те саме, що мастак. II -у, ч., спец. Спосіб схоплювання; хватка. Хват правою рукою. || Місце, де схоплюють спортивний прилад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хват — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
  5. хват — ХВАТ¹, а, ч., розм. Завзята людина; зух. — Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (Головко, І, 1957, 479); // до чого. Те саме, що маста́к. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. хват — Хват, -та м. Родъ рыбы: Aspius rapax. Вх. Пч. II. 18. Словник української мови Грінченка