хвилька
ХВИ́ЛЬКА¹, и, ж.
Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1.
Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки... (Г. Хоткевич);
Озеро було спокійне, жодної хвильки не з'являлося на його поверхні (В. Владко);
Сутеніло. Десь за дощовими хмарами сідало сонце. Ніжними хвильками парувала зволожена безкрая рілля (Яків Баш);
Ясний червонястий одлиск од паперового багаття миготів хвильками по їх щоках, по білих чолах (І. Нечуй-Левицький);
Він зосереджено нахмурював високий, трохи випнутий лоб, проводив рукою по м'яких хвильках темного чуба і висловлював який-небудь здогад (І. Микитенко);
* Образно. В холоді думок ворушаться і теплі хвильки: таки побачить вона в цьому році свою сім'ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті (М. Стельмах).
ХВИ́ЛЬКА², и, ж.
Зменш.-пестл. до хви́ля².
Хвилька тривожної мовчанки – свиснула стріла – і заревів звір (І. Франко);
Хутко “спускає” [він] заразом дві карти замість однієї і метає далі. Ніхто не помітив. Це була одна коротка, невловна хвилька (І. Микитенко).
ХВИ́ЛЬКА³, и, ч.
Назва гри в карти.
Семен і три парубки сідають на полу і грають у хвильки (М. Кропивницький);
Під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери в хвильки (Панас Мирний);
Він навіть і в той час як тигр бува, коли В неділю вріжеться з сусідами у хвильки (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- хвилька — хви́лька 1 іменник жіночого роду маленька хвиля хви́лька 2 іменник жіночого роду хвилина хви́лька 3 іменник жіночого роду гра в карти Орфографічний словник української мови
- хвилька — див. мить; хвиля Словник синонімів Вусика
- хвилька — хви́лька 1. хвилинка (м, ср, ст): Зачекай хвильку, дзвонить мобільний (Авторка) ◊ вступи́ти на хви́льку зайти на короткий час (ср, ст): Ще того самого вечора, коли Стах не вернувся до хати і втомлено стояв у брамі, вони “на хвильку” вступили до Стахової (Нижанківський) 2. = хвиль Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хвилька — I -и, ж. Зменш.-пестл. до хвиля I 1). II -и, ж. Зменш.-пестл. до хвиля II. III -и, ч. Назва гри в карти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвилька — за (че́рез) (яку́сь) хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Фразеологічний словник української мови
- хвилька — МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Словник синонімів української мови
- хвилька — ХВИ́ЛЬКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1. Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки… (Хотк., І, 1966, 53); Озеро було спокійне, жодної хвильки не з’являлося на його поверхні (Вл. Словник української мови в 11 томах
- хвилька — Хви́лька, -ки ж. 1) Родъ карточной игры. 2) Валетъ въ этой игрѣ. 3) ум. отъ хвиля. Словник української мови Грінченка