хвилька
ХВИ́ЛЬКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1.
Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки… (Хотк., І, 1966, 53);
Озеро було спокійне, жодної хвильки не з’являлося на його поверхні (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 250);
Сутеніло. Десь за дощовими хмарами сідало сонце. Ніжними хвильками парувала зволожена безкрая рілля (Баш, На.. дорозі, 1967, 34);
Ясний червонястий одлиск од паперового багаття миготів хвильками по їх щоках, по білих чолах (Н.-Лев., IV, 1956, 242);
Він зосереджено нахмурював високий, трохи випнутий лоб, проводив рукою по м’яких хвильках темного чуба і висловлював який-небудь здогад (Мик., II, 1957, 507);
*Образно. В холоді думок ворушаться і теплі хвильки: таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті (Стельмах, І, 1962, 226).
ХВИ́ЛЬКА², и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля².
Хвилька тривожної мовчанки — свиснула стріла — і заревів звір (Фр., VI, 1951, 14);
Іскров хвильку помовчав (Бойч., Молодість, 1949, 9);
Хутко «спускає» [він] заразом дві карти замість однієї і метає далі. Ніхто не помітив. Це була одна коротка, невловна хвилька (Мик., II, 1957, 480).
♦ За (че́рез) [яку́сь] хви́льку — те саме, що За (че́рез) [яку́сь] хвили́ну ( див. хвили́на).
Сьогодні отець Олександер зовсім не довго був у Глафіри Іванівни: зайшов і вийшов за хвильку. І таке в нього на обличчі, немов вони полаялися (Мик., Кадильниця, 1959, 11);
Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (Стельмах, І, 1962, 401);
І (й) на хви́льку [о́ком] не змигну́ти див. змига́ти;
На [одну́, єди́ну, яку́сь і т. ін.] хви́льку — те саме, що На [одну́] хвили́ну ( див. хвили́на).
Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 37);
— Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку!.. (Гончар, III, 1959, 319).
ХВИ́ЛЬКА³, и, ч. Назва гри в карти.
Семен і три парубки сідають на полу і грають у хвильки (Кроп., І, 1958, 86);
Під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери в хвильки (Мирний, II, 1954, 99);
Він навіть і в той час як тигр бува, коли В неділю вріжеться з сусідами у хвильки (Рильський, II, 1956, 207).
Значення в інших словниках
- хвилька — хви́лька 1 іменник жіночого роду маленька хвиля хви́лька 2 іменник жіночого роду хвилина хви́лька 3 іменник жіночого роду гра в карти Орфографічний словник української мови
- хвилька — див. мить; хвиля Словник синонімів Вусика
- хвилька — ХВИ́ЛЬКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1. Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки... (Г. Хоткевич); Озеро було спокійне, жодної хвильки не з'являлося на його поверхні (В. Словник української мови у 20 томах
- хвилька — хви́лька 1. хвилинка (м, ср, ст): Зачекай хвильку, дзвонить мобільний (Авторка) ◊ вступи́ти на хви́льку зайти на короткий час (ср, ст): Ще того самого вечора, коли Стах не вернувся до хати і втомлено стояв у брамі, вони “на хвильку” вступили до Стахової (Нижанківський) 2. = хвиль Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хвилька — I -и, ж. Зменш.-пестл. до хвиля I 1). II -и, ж. Зменш.-пестл. до хвиля II. III -и, ч. Назва гри в карти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвилька — за (че́рез) (яку́сь) хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Фразеологічний словник української мови
- хвилька — МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Словник синонімів української мови
- хвилька — Хви́лька, -ки ж. 1) Родъ карточной игры. 2) Валетъ въ этой игрѣ. 3) ум. отъ хвиля. Словник української мови Грінченка