хвильний
ХВИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. З хвилями; хвилястий.
Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 233);
Враз поринув парубок у хвильне море трав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 54).
2. перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий.
Тепер пригадалася Раздорину хвильна й незабутня зустріч у палаті (Шиян, Магістраль, 1934, 103);
Моя ти зоре, румунські гори Стоять кругом, кругом. А думи вільні, а думи хвильні Витають десь поза Дніпром (Гончар, IV, 1960, 10);
// Збентежений, схвильований.
Батько довго прислухався. А тоді хвильний пройшовся по хаті й сів у кінці столу (Головко, І, 1957, 97);
Він обняв її, збуджену і хвильну, міцно притис до серця, завмер у німому мовчанні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 280).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвильний — хви́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- хвильний — ХВИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. З хвилями; хвилястий. Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Н. Рибак); Враз поринув парубок у хвильне море трав (О. Ільченко). 2. перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий. Словник української мови у 20 томах
- хвильний — -а, -е. 1》 З хвилями; хвилястий. 2》 перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий. || Збентежений, схвильований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвильний — ХВИЛЯ́СТИЙ (про водну поверхню — з хвилями), ХВИ́ЛЬНИЙ, ХВИЛЬОВИ́Й, ХВИЛЬЧА́СТИЙ рідше; РОЗБУ́РХАНИЙ, БРИЖУВА́ТИЙ (укритий брижами); БУРУ́НИСТИЙ, БУРУ́ННИЙ (з бурунами; такий, як бурун). На березі хвилястої Десни.. Стояло місто, оповите в сни (М. Словник синонімів української мови