хвилювати

ХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. що. Надавати коливального руху воді, викликати хвилювання, хвилі.

Шалений шторм хвилював морські води до самого обрію (М. Трублаїні);

// Хвилеподібно погойдувати, хитати рослини.

Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер нахрапом бив об гори, хвилював комиш у плавнях (М. Коцюбинський);

Хвилює вітер лан широкополий, Виспівує в садах між верховіть (П. Дорошко).

2. тільки 3 ос. Те саме, що хвилюва́тися 1.

Ріка хвилювала. Вона.., здавалось, хотіла виступити з свого русла (О. Кобилянська);

Я бачив озеро внизу, Що хвилювало поблизу, Широке, довге – все як є (П. Грабовський);

Хвилюють лани золотії, Здається, без краю, – аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову (Леся Українка);

Він [туман] клубочився, хвилював у місячному світлі (В. Козаченко);

Груди її сильно хвилювали, очі блищали, гнів був справдішній (І. Франко);

В долині лежав Бахчисарай, що хвилював, як море, рожевою черепицею (М. Коцюбинський);

// Рясно текти (про сльози).

Він подививсь мені в вічі й подививсь на дочку... А в дочки сльози хвилюють... – Батенько! – промовила (Марко Вовчок).

3. кого. Робити неспокійним кого-небудь; турбувати, бентежити.

За сніданням Артем та Христя мало розмовляли. Про абищо не хотілось, а про те, що найбільш обох хвилювало зараз, ніяк було при матері (А. Головко);

Василь, що хвилював дівчат блиском своїх очей, вів плуга по другий бік поля (П. Панч);

Щоб заздалегідь не хвилювати матір, Ляля поки що не казала їй про свій твердий намір залишитися в Полтаві (О. Гончар);

// Викликати інтерес у кого-небудь, цікавити, не лишати байдужим когось.

Поза життям і поза правдою нема літератури, нема мистецтва. Коли письменник лише пасивно споглядає життя, то він не може створити речі, які б хвилювали читача, будили в ньому думку (М. Рильський);

Сірий нудний твір, який не хвилює вас, це – поганий твір (О. Донченко);

// Викликати велике піднесення.

Згадав [Аркадій Петрович] одразу, як гула радісно сходка, коли він пояснив їй права народу на землю. Се завжди його хвилювало, і по розмові почував він бадьорість і апетит (М. Коцюбинський).

Хви́лі хвилю́ють див. хви́ля¹;

(1) Хвилюва́ти хви́лями – розходитися, напливати хвилями, у вигляді хвиль.

Гляне Чіпка... То ж не вогонь, то людська кров хвилями хвилює... (Панас Мирний);

Вода чиста, як сльоза, хвилює срібними хвилями (Н. Кобринська).

◇ (2) Хвилюва́ти (бенте́жити, бунтува́ти) кров яку, у кого, кому і без дод. – викликати неспокій, тривогу, розбурхувати почуття, думки.

Попереду було незнайоме життя, невідомі зустрічі, пригоди, які так солодко хвилювали юнацьку кров (з газ.);

Весь час Михайлина перебувала під враженням тривожного сну, який бентежив кров та викликав почуття, що одразу обливало всю її істоту, жахало серце (із журн.);

Плач, злість, досада разом піднімались з душі [Мотрі], бунтували стару кров (Панас Мирний);

(3) Хвилюва́ти уми́ (почуття́ і т. ін.) – глибоко впливати на розум, почуття людини.

Революційні заклики Шевченка хвилювали уми й збуджували волю до боротьби тисяч людей (з наук. літ.).