хвилювати
ХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. перех. Надавати коливального руху воді, викликати хвилювання, хвилі.
Шалений шторм хвилював морські води до самого обрію (Трубл., І, 1955, 153);
// Хвилеподібно погойдувати, хитати рослини.
Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер нахрапом бив об гори, хвилював комиш у плавнях (Коцюб., І, 1955, 177);
Хвилює вітер лан широкополий, Виспівує в садах між верховіть (Дор., Тобі, народе.., 1959, 26).
2. неперех. Те саме що хвилюва́тися 1. тільки 3 ос.,
Ріка хвилювала. Вона.., здавалось, хотіла виступити з свого русла (Коб.. III, 1956, 430);
Я бачив озеро внизу, Що хвилювало поблизу, Широке, довге — все як є (Граб., I, 1959, 408);
Хвилюють лани золотії, Здається, без краю,— аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову (Л. Укр., І, 1951, 15);
Він [туман] клубочився, хвилював у місячному світлі (Коз., Сальвія, 1959 108);
Груди її сильно хвилювали, очі блищали, гнів був справдішній (Фр., II, 1950, 297);
В долині лежав Бахчисарай, що хвилював, як море, рожевою черепицею (Коцюб., II, 1955, 141);
// Рясно текти (про сльози).
Він подививсь мені в вічі й подививсь на дочку… А в дочки сльози хвилюють…— Батенько! — промовила (Вовчок, І, 1955, 206).
Хви́лі хвилю́ють — хвилі розходяться, напливають одна на одну.
Вітер розносив його [сонця] огненні паруси з однії полоси трави на другу,— мов золоті хвилі хвилювали по долині (Мирний, I, 1954, 281);
Хвилюва́ти хви́лями — розходитися, напливати хвилями, у вигляді хвиль.
Гляне Чіпка… То ж не вогонь, то людська кров хвилями хвилює… (Мирний, І, 1949, 310);
Вода чиста, як сльоза, хвилює срібними хвилями (Кобр., Вибр., 1954, 170).
3. перех. Робити неспокійним кого-небудь; турбувати, бентежити.
За сніданням Артем та Христя мало розмовляли. Про абищо не хотілось, а про те, що найбільш обох хвилювало зараз, ніяк було при матері (Головко, А. Гармаш, 1971, 540);
Василь, що хвилював дівчат блиском своїх очей, вів плуга по другий бік поля (Панч, II, 1956, 478);
Щоб заздалегідь не хвилювати матір, Ляля поки що не казала їй про свій твердий намір залишитися в Полтаві (Гончар, IV, 1960, 43);
// Викликати інтерес у кого-небудь, цікавити, не лишати байдужим когось.
Поза життям і поза правдою нема літератури, нема мистецтва. Коли письменник лише пасивно споглядає життя, то він не може створити речі, які б хвилювали читача, будили в ньому думку (Рильський, IX, 1962, 184);
Сірий нудний твір, який не хвилює вас, це — поганий твір (Донч., VI, 1957, 585);
Питання виховання дітей, радянської молоді завжди хвилювали Горького (Вітч., 3, 1968, 136);
// Викликати велике піднесення.
Згадав [Аркадій Петрович] одразу, як гула радісно сходка, коли він пояснив їй права народу на землю. Се завжди його хвилювало, і по розмові почував він бадьорість і апетит (Коцюб., II, 1955, 383);
Ленінські декрети про мир, про землю — ось уже другий місяць день у день хвилювали Вітрову Балку (Головко, А. Гармаш, 1971, 436).
♦ Хвилюва́ти кров див. кров;
Хвилюва́ти уми́ (почуття́ і т. ін.) — глибоко впливати на розум, почуття людини.
Революційні заклики Шевченка хвилювали уми й збуджували волю до боротьби тисяч людей (Слово про Кобзаря, 1961, 103).
Значення в інших словниках
- хвилювати — (виводити когось з душевної рівноваги) турбувати, тривожити, бентежити, (сильно) роз'ятрювати, (з намовою) баламутити. Словник синонімів Полюги
- хвилювати — хвилюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хвилювати — (викликати неспокій, бентежність, захоплення чимось і т, ін.); бентежити (бунтувати, розпалювати і т. ін.) кров у кого; брати (щипати) за душу; брати за живе кого; зачіпати за живе (до живого) кого; захоплювати дух кому; проймати серце (душу) чиє (чию). Словник фразеологічних синонімів
- хвилювати — Бігти хвилями; (- море) хвилюватися, буритися, бурхати, нуртувати, вирувати,бурунитися, о. кипіти, грати, (кого) непокоїти, бентежити, турбувати, нервувати, (до глибини душі) брати за живе <�живіт>, добиратися до серця <�душі>... Словник синонімів Караванського
- хвилювати — хохл. (волновать) бентежити Словник чужослів Павло Штепа
- хвилювати — ХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. що. Надавати коливального руху воді, викликати хвилювання, хвилі. Шалений шторм хвилював морські води до самого обрію (М. Трублаїні); // Хвилеподібно погойдувати, хитати рослини. Словник української мови у 20 томах
- хвилювати — -юю, -юєш, недок. 1》 перех. Надавати коливального руху воді, спричиняти хвилювання, хвилі. || Хвилеподібно погойдувати, хитати рослини. 2》 неперех. Те саме, що хвилюватися 1). тільки 3 ос. || Рясно текти (про сльози). 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвилювати — хвилюва́ти (бенте́жити, розпа́лювати, бунтува́ти і т. ін.) кров яку, у кого і без додадка. Викликати неспокій, тривогу, розбурхувати почуття, думки. Фразеологічний словник української мови
- хвилювати — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- хвилювати — Хвилювати, -люю, -єш гл. 1) Волноваться, бѣжать волнами. Хвилює річка. Трави у степу хвилюють на просторі. К. Псал. 211. 2) О слезахъ: дрожать на глазахъ. Він подививсь мені в вічі і подививсь на дочку. А в дочки сльози хвилюють. МВ. ІІ. 117. Словник української мови Грінченка