хвощ
ХВОЩ, а́, ч.
Вища багаторічна спорова трав'яниста рослина з зеленим, перев. гіллястим стеблом і лускуватим листям; використовується в народній медицині.
Коли невірний вогник освітив низьку, врослу в ґрунт хатину, скрізь у очі полізло різне зілля: копитник і ракова шийка, .. хвощ і дивина, медунка і чемериця (М. Стельмах);
Хвощ вважається необхідним компонентом у сумішах для лікування подагри і ревматизму (з наук. літ.);
Надводна, або тверда, рослинність (комиш, рогіз, очерет, хвощ, осока) здебільшого шкідлива для культурного рибництва (з наук. літ.);
// мн. хвощі́, і́в. Те саме, що хвощові́ (див. хвощови́й).
За велінням Ярила і теплих весняних дощів вознеслися кропива й чебрець, вознеслась вероніка дібровна, вознеслися петрові хрести, вознеслися хвощі (Є. Гуцало).
Значення в інших словниках
- хвощ — хвощ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хвощ — -а, ч. Вища багаторічна спорова трав'яниста рослина з зеленим, перев. гіллястим, стеблом і лускуватим листям. || мн. хвощі, -ів. Те саме, що хвощові (див. хвощовий). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвощ — ХВОЩ, а́, ч. (Еquisetum L.). Вища багаторічна спорова трав’яниста рослина з зеленим, перев. гіллястим стеблом і лускуватим листям; використовується в народній медицині. Словник української мови в 11 томах
- хвощ — Хвощ, -ща м. раст. а) = хвоїщ а). ЗЮЗО. I. 121. б) — зі́мній = хвоїщ б). ЗЮЗО. I. 121. Словник української мови Грінченка