хвіртковий
ХВІРТКОВИ́Й, а́, е́.
Прикм. до хві́ртка.
Іде Левко з відрами, знімає клямку з хвірткової скаби, зачиняє за собою, перенісши смагляву руку на дерев'яні зуби штахетів (І. Драч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвіртковий — хвірткови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- хвіртковий — [хв'іртковий] м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і Орфоепічний словник української мови
- хвіртковий — -а, -е. Прикм. до хвіртка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвіртковий — ХВІРТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до хві́ртка. Іде Левко з відрами, знімає клямку з хвірткової скаби, зачиняє за собою, перенісши смагляву руку на дерев’яні зуби штахетів (Драч, Іду.., 1970, 35). Словник української мови в 11 томах