хети
ХЕ́ТИ, ів, мн. (одн. хет, а, ч.; хетея́нка, и, ж.).
Назва племен і народностей, що заселяли центральну й східну частини Малої Азії та північну Сірію у II – на початку І тисячоліття до н. е.; представники цих племен і народностей.
У письменних джерелах коней уперше згадували вавилоняни та хети наприкінці ІІІ – на початку ІІ тисячоліття до н. е (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хети — -ів, мн. (одн. хет, -а, ч.; хетеянка, -и, ж.). Назва племен і народностей, що заселяли центральну й східну частини Малої Азії та Північну Сирію у 2 – на початку 1 тис. до н. е.; представники цих племен і народностей. Великий тлумачний словник сучасної мови