хибувати

ХИБУВА́ТИ¹, у́ю, ує́ш, недок.

1. на що, чим, у чому. Мати хиби (див. хи́ба 1, 2), недоліки в чомусь, бути слабким через що-небудь.

Багато уваги на пленумі [Спілки письменників України] було приділено драматургії для дітей. Відзначалося, що деякі п'єси хибують на риторику, їх герої виписані за старими шаблонами та схемами (з газ.);

Хоч Тимко і сміявся з Орисиних химер, він, сам того не помічаючи, теж хибував на них (Григорій Тютюнник);

У критичному етюді “Європейська соціальна драма в кінці XIX століття” Леся Українка переконливо довела, чим хибувала “стара” романтична драма, саме у питанні взаємовідносин особистості та середовища (з наук. літ.).

2. тільки 3 ос., кому, що, діал. Боліти.

– Мені зеленої масті треба, її не дають кому-небудь. До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (О. Кобилянська);

– На що скаржитеся? – Не певний, чи жінка зрозуміла його, перепитав: – Що вам хибує? (Ірина Вільде).

ХИБУВА́ТИ², у́є, недок., ХИБНУ́ТИ, не́, док., безос., діал.

Не вистачати; бракувати.

Він сам не знав ще ясно, чого йому хибує, чого йому хочеться (І. Франко);

– Що за біс лисий! – думав він собі. – Здається, нічого мені не хибує, а радості в серці не чую... (О. Маковей);

Думка в нього [директора] була така, що мужик не здужає дорахуватися, чи в касі що хибує, чи ні (Л. Мартович);

Небагато хибувало до того, щоб [Петрик] наголос був не розплакався (Марко Черемшина);

Де сила жива, життя кличе до бо́їв, Та вже ж не хибне там борців і героїв (І. Франко);

// Не вродити (про хліб, плоди і т. ін.).

Сей рік жито хибнуло, а ярина добра (Сл. Б. Грінченка);

Великі дерева шануй, Що плід дають і в спеку тінь; А як і плід часо́м хибне, Чи ж тінь сама не є добром? (І. Франко).

(1) Не хибне́ кого, хто, що – хто-, що-небудь не мине когось; кому-небудь не сховатися від кого-небудь.

Таж над тобою тож завис беркут нестримний! Він не хибне тебе, хоч як високо ви́сить! (І. Франко);

(2) Ще цього́ [не] хибува́ло – ще цього бракувало.

– Ще цього хибувало! Мене прозивають міщанкою.., а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі [крейцари] (Л. Мартович).