хизування
ХИЗУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. хизува́тися.
– Я не боягуз, – просто, без хизування сказав Іванов (О. Ільченко);
Іван цього разу був без жінки і поводився більш невимушено, без хизування (В. Гжицький);
Треба пливти до катера, роздивитись, тоді до хлопців. А що як не допливу? Не допливу?.. Він, Олег, не допливе?! Ще раз озирнувся, чи не підслухав хто його хизування (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хизування — хизува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хизування — -я, с. Дія за знач. хизуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хизування — ХИЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хизува́тися. — Я не боягуз,-— просто, без хизування сказав Іванов (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 495); Іван цього разу був без жінки і поводився більш невимушено, без хизування (Гжицький, Вел. Словник української мови в 11 томах