1. Словник української мови в 11 томах

хизування

ХИЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хизува́тися.

— Я не боягуз,-— просто, без хизування сказав Іванов (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 495);

Іван цього разу був без жінки і поводився більш невимушено, без хизування (Гжицький, Вел. надії, 1963, 109);

Треба пливти до катера, роздивитись, тоді до хлопців. А що як не допливу? Не допливу?.. Він, Олег, не допливе?! Ще раз озирнувся, чи не підслухав хто його хизування (Ле, Клен. лист, 1960, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хизування — хизува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хизування — ХИЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хизува́тися. – Я не боягуз, – просто, без хизування сказав Іванов (О. Ільченко); Іван цього разу був без жінки і поводився більш невимушено, без хизування (В. Гжицький); Треба пливти до катера, роздивитись, тоді до хлопців. Словник української мови у 20 томах
  3. хизування — -я, с. Дія за знач. хизуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови