хитрина

ХИТРИ́НА, и, ж., розм.

Хитристьі, лукавство, що проявляється в зовнішності, в характері людини або в її поведінці, справах.

Словотворчий суфікс –ин в іменниках типу ворсина, пилина, піщина.., утворених від слів конкретного змісту, а також у деяких іменниках типу лукавина, хитрина і т. ін. .. сполучає свою основну функцію – вираження одиничності з функцією зменшеності (здрібнілості) (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитрина — хитри́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови