хитрина
ХИТРИ́НА, и, ж., розм.
Хитристьі, лукавство, що проявляється в зовнішності, в характері людини або в її поведінці, справах.
Словотворчий суфікс –ин в іменниках типу ворсина, пилина, піщина.., утворених від слів конкретного змісту, а також у деяких іменниках типу лукавина, хитрина і т. ін. .. сполучає свою основну функцію – вираження одиничності з функцією зменшеності (здрібнілості) (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хитрина — хитри́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови