1. Словник української мови у 20 томах

хитринка

ХИТРИ́НКА, и, ж., розм.

Деяка хитрість, лукавство, що проявляється в зовнішності кого-небудь, у чиємусь характері.

[Гайовий:] Які мудрі очі, яка хитринка грає в зморшках, який портрет... (О. Корнійчук);

У безбрових, усміхнених очах лейтенанта Шумаков відразу помітив затамовану хитринку, що вказувала на неабияку здатність орієнтуватись у життєвих справах (С. Голованівський).

○ (1) З хитри́нкою – в якому відчувається певна хитрість, кмітливість, лукавство (перев. про голос, очі, погляд, поведінку кого-небудь).

У старої весело заграли розумні з хитринкою очі, і круг них позбиралися дрібненькі зморшки (С. Журахович);

Голос у Марка зробився змовницьким, з хитринкою (Григорій Тютюнник);

У “Калиновому гаю” [О. Є. Корнійчука] Н. М. Ковшик .. трохи з лукавою хитринкою (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитринка — хитри́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хитринка — -и, ж., розм. Деяка хитрість, кмітливість, лукавство в кого-небудь, у чиємусь характері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хитринка — ХИ́ТРОЩІ мн. (неправдиві, нерідко обманні слова, вчинки, хитрий прийом чи задум для досягнення мети), ХИ́ТРІСТЬ, ЛУКА́ВСТВО, КРУТІ́ЙСТВО, ХИТРОМУ́ДРОЩІ мн., розм.; ХИТРИ́НКА розм., ЛУКА́ВИНКА розм. (деяка хитрість, кмітливість); МАНЕ́ВР, ВИ́КРУТ розм. Словник синонімів української мови
  4. хитринка — ХИТРИ́НКА, и, ж., розм. Деяка хитрість, кмітливість, лукавство в кого-небудь, у чиємусь характері. [Гайовий:] Які мудрі очі, яка хитринка грає в зморшках, який портрет… (Корн. Словник української мови в 11 томах