хитруха
ХИТРУ́ХА, и, ж., розм.
Жін. до хитру́н.
[Оксана:] А ти ж там, що, ворожииш? От хитруха! (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хитруха — хитру́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- хитруха — див. хитрий Словник синонімів Вусика
- хитруха — -и, розм. Жін. до хитрун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хитруха — ХИТРУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до хитру́н. Словник української мови в 11 томах
- хитруха — Хитруха, -хи ж. Хитрая женщина. Желех. Словник української мови Грінченка