1. Словник української мови у 20 томах

хить

ХИТЬ, виг.

Уживається як присудок за знач. хита́тися і хитну́тися на означення одноразової або повторюаної дії.

Драбина хить – і повалилась (Л. Глібов);

А вітряк все хить та хить (М. Стельмах);

Корито хить – Іван у став, Рибалка ледь його дістав (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хить — хить присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. хить — присудк. сл., розм. Уживається за знач. хитатися і хитнутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хить — ХИТЬ, присудк. сл., розм. Уживається за знач. хита́тися і хитну́тися. Драбина хить — і повалилась (Гл., Вибр., 1957, 217); А вітряк все хить та хить (Стельмах, V, 1963, 360); Корито хить — Іван у став, Рибалка ледь його дістав (Воронько, Коли вирост. крила, 1960,33). Словник української мови в 11 томах
  4. хить — Хить меж., выражающее качаніе, шатаніе. Як човничок у морі: туди хить, туди хить! Г. Барв. 361. Словник української мови Грінченка