1. Орфографічний словник української мови

хить

хить

присудкове слово

незмінювана словникова одиниця

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хить — ХИТЬ, виг. Уживається як присудок за знач. хита́тися і хитну́тися на означення одноразової або повторюаної дії. Драбина хить – і повалилась (Л. Глібов); А вітряк все хить та хить (М. Стельмах); Корито хить – Іван у став, Рибалка ледь його дістав (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
  2. хить — присудк. сл., розм. Уживається за знач. хитатися і хитнутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хить — ХИТЬ, присудк. сл., розм. Уживається за знач. хита́тися і хитну́тися. Драбина хить — і повалилась (Гл., Вибр., 1957, 217); А вітряк все хить та хить (Стельмах, V, 1963, 360); Корито хить — Іван у став, Рибалка ледь його дістав (Воронько, Коли вирост. крила, 1960,33). Словник української мови в 11 томах
  4. хить — Хить меж., выражающее качаніе, шатаніе. Як човничок у морі: туди хить, туди хить! Г. Барв. 361. Словник української мови Грінченка