1. Словник української мови у 20 томах

хихотати

ХИХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ХИХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.

Голосно сміятися; реготати, гигикати.

Кларетта підвелася. В машині лунали приглушені голоси й сміх. Сміялися німці, але їй здалося, що то хихоче Беніто (П. Загребельний);

Курбала хихотів щасливим юнацьким сміхом і часом ляскав по плечах Кирила (Олесь Досвітній);

// перен. Насміхатися, глузувати з кого-небудь.

* Образно. Через якусь хвилину Давидові здається, що місяць раптом роздвоюється, а зорі почали товктися, підстрибувати, немов золота комашня. От і любуйся ними, коли навіть вони хихочуть з чоловіка (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хихотати — хихота́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хихотати — див. сміятися Словник синонімів Вусика
  3. хихотати — -очу, -очеш і хихотіти, -очу, -отиш, недок., розм. Нестримно, голосно сміятися; реготати. || перен. Насміхатися, глузувати з кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хихотати — СМІЯ́ТИСЯ без додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯ розм., ЗУБОСКА́ЛИТИ розм. рідше, КИ́ХКАТИ розм. рідше; ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ розм., ХІХІ́КАТИ розм., ХЕХЕ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. хихотати — Хихота́ти, -хочу́, -хо́чеш, -хо́чуть і хихоті́ти, -хочу́, -хоти́ш, -хотя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хихотати — ХИХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ХИХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Нестримно, голосно сміятися; реготати. Кларетта підвелася. В машині лунали приглушені голоси й сміх. Сміялися німці, але їй здалося, що то хихоче Беніто (Загреб. Словник української мови в 11 томах