хихотання
ХИХОТА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. хихота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Де-де [в класі] чути ще веселі шепти, притишене хихотання (І. Франко);
З печі роздалося півголосне хихотання (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хихотання — хихота́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- хихотання — див. сміх Словник синонімів Вусика
- хихотання — -я, с., розм. Дія за знач. хихотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хихотання — ХИХОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хихота́ти і звуки, утворювані цією дією. Де-де [в класі] чути ще веселі шепти, притишене хихотання (Фр., IV, 1950, 216); З печі роздалося півголосне хихотання (Коб., II, 1956, 176). Словник української мови в 11 томах