хлиснути

ХЛИ́СНУТИ, ну, неш, док., кого, розм.

Ударити рукою по обличчю, тілу; дати ляпаса.

Батько не витримав, хлиснув доньку, і та побігла на кухню плачучи (П. Автомонов);

Цимбали змовкли, чорнобородий зіщулився, наче його хлиснули по потилиці (М. Чабанівський);

Офіцер підійшов до Гошки .. і хлиснув Гошку по морді (Григорій Тютюнник);

// Стьобнути, шмагнути батогом, лозиною і т. ін.;

// чим. Ударити при зустрічному рухові (про гілки, листя і т. ін.).

Хлиснула його під носом білим цвітом черешня – трохи не чхнув (С. Васильченко).

ХЛИСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм.

Однокр. до хлиста́ти.

[Коваленко:] Коли б хоч трішки де води хлиснути! Ото щось лисніється – чи не вода? (С. Писаревський);

– Спасибі, мамо! Встигну ще напиться й наїстись, – сказав .. студент, хлиснувши похапцем трохи чаю (І. Нечуй-Левицький);

А деякі так хлиснули, що де упали, там заснули (І. Котляревський);

– Воли чотири дні не вставали, не їли, лиш води хлиснули по кілька разів (В. Стефаник);

От і поставили [чорти] йому на тарілочці капусти з яловичиною; він і прийнявсь за неї... Як хлисне, як опечеться!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me