хлоня
ХЛО́НЯ, і, ч., розм., пестл.
Назва хлопця (перев. при звертанні).
– Чого ти плачеш, любий мій хлоню, Серед морської пісні гучної (П. Куліш);
А як же ми, хлоню мій, бурлакуючи, справимось? Коли б ти знайшов собі дівчину та одруживсь (Ганна Барвінок);
Учися, мій хлоню, відмінником будь, люби і поля, і діброви! (В. Сосюра);
А хлоня мій ходить як слід іще не може. Батьки ведуть його (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлоня — хло́ня іменник чоловічого роду хлопець розм. Орфографічний словник української мови
- хлоня — див. дитина; хлопець Словник синонімів Вусика
- хлоня — ХЛО́НЯ, і, ч., розм. Пестлива назва хлопця (перев. при звертанні). — Годі ж бо, годі, любий мій хлоню! Сльози вкрашають чисте обличчя (П. Куліш, Вибр., 1969, 382); Учися, мій хлоню, відмінником будь, люби і поля, і діброви! (Сос., Щастя.. Словник української мови в 11 томах