1. Словник української мови у 20 томах

хлоп

ХЛОП¹, а, ч.

1. іст., зневажл. Селянин, мужик взагалі або кріпак.

Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини (М. Коцюбинський);

[Кума:] Правду ото кажуть: коли б не хлоп та не віл, то не було б і панів (С. Васильченко);

Витягав соки пан Кшивокольський з своїх хлопів. Він хотів би, аби вони й не спали, й не їли, а все би робили, робили, робили (Г. Хоткевич);

Отець Сидір ніколи, навіть у хвилини найбільшої іритації, не дозволяв собі відізватися грубо до мужика, бо держався принципу, що, принижуючи хлопа, уймаємо тим і власного авторитету (Ірина Вільде);

Де ж це видано, де ж чувано, щоб хлоп, бидло, яке не раз валялося у нього в ногах, почало гнути на коліна самого пана (М. Стельмах);

* У порівн. І що в йому за краса́? Очі страшні, смуглявий на виду, наче хлоп, та чорний, неначе три дні висів у диму в комині, – кепкувала баба Ганна (І. Нечуй-Левицький).

2. діал. Чоловік, хлопець.

Хлоп – як дуб (Номис);

Жінки слухали і мало не хрестилися, діти посідали поміж ними, а хлопи ще довго балакали за гріхи і поплелися вкінці до корчми (В. Стефаник);

Івась пустився йти, але Сафат, великий, кремезний хлоп, стримав його (Л. Мартович).

3. діал. Одиниця виміру часу; спосіб визначення часу після полудня.

Худобу гнали з пасовиська, коли сонце було на “хлопа”, чи там на “півхлопа” до заходу (з газ.);

Поранок, полуденок, підвечірок, смек... І ніхто не сягав до кишеньки по годинник, лиш оком – до неба: скільки там ще тих “хлопів” – годин до заходу (з наук.-попул. літ.).

ХЛОП², виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук від хлопання.

У маленьких хлопавках не було нічого – тільки хлоп! і край (О. Іваненко).

2. розм. Уживається як присудок за знач. хло́пати і хло́пнути.

Хлоп біду по боку, коли докучає (прислів'я);

Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився. Висуне язика й .. біжить, біжить і, доскочивши до отця Іоанна, хлоп ласкавою ручкою по губах (О. Ковінька).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлоп — Селянин, мужик; мужчина [I] — селянин, чоловік [IV] — селянин; мужчина; сильна здорова людина [VI] — селянин, селянський [III] Словник з творів Івана Франка
  2. хлоп — хлоп 1 вигук незмінювана словникова одиниця хлоп 2 іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. хлоп — ПРВ. Г. селянин, мужик, кріпак, Д. чоловік, мужчина, хлопець Словник синонімів Караванського
  4. хлоп — див. селянин; хлопець Словник синонімів Вусика
  5. хлоп — Селянин польський Словник чужослів Павло Штепа
  6. хлоп — хлоп мужчина (м, ср, ст): Потім наднесло того хлопа. Пропхався до самого переду і пристав побіч мене (Нижанківський); Як то добре, що хлоп на Вірменській виріс, а там били в задок і плакати не давали – твердим став!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хлоп — Без хлопа пана нема. Хлоп це хлібороб, або робітник. Давно люди робили панщину для панів і якби вони були її не робили, то і пани не мали б нагоди панувати. Бодай хлоп панував, та сили не мав. Хлоп дібравшися до сили, надуживає її знущаючись над іншими. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. хлоп — А, ч. Хлопець. Хлоп оживився (С. Пиркало). Хлопе, яку ти музику слухаєш?:)))) (Інтернет). Господи, що ж то за шлюб у хлопа був, га? (О. Забужко). Словник сучасного українського сленгу
  9. хлоп — (-а) ч.; жрм.; зах. Хлопець, молодий чоловік. Володька — здоровий хлоп, з порядної родини, пристойно заробляв — чим не влаштовував її? (А. Морговський, Тінь птеродактиля); Але знаєте, хлопе-mo, як кльозетовий папір липнуть до кождої дупи (Поступ, 1.04.2000). Словник жарґонної лексики української мови
  10. хлоп — I -а, ч. 1》 іст., зневажл. Селянин, мужик взагалі або кріпак. 2》 діал. Чоловік, мужчина, хлопець. II виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від хлопання. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. хлопати і хлопнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. хлоп — ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження). Словник синонімів української мови
  12. хлоп — Хлоп, хло́па; хло́пи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. хлоп — ХЛОП¹, а, ч. 1. дорев., зневажл. Селянин, мужик взагалі або кріпак. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини (Коцюб., І, 1955, 335); [Кума:] Правду ото кажуть: коли б не хлоп та не віл, то не було б і панів (Вас. Словник української мови в 11 томах
  14. хлоп — Хлоп, -па м. 1) Мужикъ, мужчина. Хлоп — як дуб. Ном. № 8617. 2) Крестьянинъ, мужикъ. Пак на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. Коли б не хлоп, не віл — не було б панів. Ном. № 1142. ув. хлопи́ще. Словник української мови Грінченка