хмарина
ХМАРИ́НА, и, ж.
Окрема невелика хмара, хма́рка.
Дощу треба, а в небі з'являлись тільки окремі .. хмарини, й пропливали вони туди, куди гнав їх вітер (А. Шиян);
Маленька зграйка білих хмарин повільно пливла по голубому .. небу (П. Автомонов);
Воронов спинився на мить, дивлячись на високі, освітлені електрикою хмарини диму і пари (В. Собко);
Степанида, наче від удару, зіщулилась од цього поклику, боязко поглянула на брата. А він, зганяючи хмарину з чола, заспокоїв сестру (М. Стельмах);
* Образно. Тріпонув учитель чорною хмариною чуба (М. Стельмах);
Вдалині, за хмариною вкритого сріблястими котиками верболозу, за вигином берега бовваніла постать її вірної подруги Моті (В. Козаченко);
* У порівн. Приємний спогад зник, як хмарина в гарячому небі, не залишаючи сліду (В. Собко).
Значення в інших словниках
- хмарина — хмари́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хмарина — див. хмара Словник синонімів Вусика
- хмарина — -и, ж. Окрема невелика хмара; те саме, що хмара. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хмарина — ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари!... Словник синонімів української мови
- хмарина — ХМАРИ́НА, и, ж. Окрема невелика хмара; те саме, що хма́ра. Дощу треба, а в небі з’являлись тільки окремі.. хмарини, й пропливали вони туди, куди гнав їх вітер (Шиян, Баланда, 1957, 180); Маленька зграйка білих хмарин повільно пливла по голубому.. Словник української мови в 11 томах