хмарина

ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари! — бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик); Буревій так само зник, як і навалився. Остання черевата хмарина відкрила сонце (У. Самчук); Дощ, витрусивши безліч краплин, посунув свої хмари далі.., відганяв хмарки тендітні, оболоки прозорі, залишаючи темних, плідних, дощовитих (Ю. Яновський); Середина тучі — спідчорна-сиза і клубиться, клубиться, гонена неодолимою дикою силою (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмарина — хмари́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хмарина — див. хмара Словник синонімів Вусика
  3. хмарина — ХМАРИ́НА, и, ж. Окрема невелика хмара, хма́рка. Дощу треба, а в небі з'являлись тільки окремі .. хмарини, й пропливали вони туди, куди гнав їх вітер (А. Шиян); Маленька зграйка білих хмарин повільно пливла по голубому .. небу (П. Словник української мови у 20 томах
  4. хмарина — -и, ж. Окрема невелика хмара; те саме, що хмара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хмарина — ХМАРИ́НА, и, ж. Окрема невелика хмара; те саме, що хма́ра. Дощу треба, а в небі з’являлись тільки окремі.. хмарини, й пропливали вони туди, куди гнав їх вітер (Шиян, Баланда, 1957, 180); Маленька зграйка білих хмарин повільно пливла по голубому.. Словник української мови в 11 томах