хмаритися

ХМУ́РИТИСЯ (про небо, день тощо — ставати хмарним, сірим; безос. — про стан природи перед дощем, негодою), ХМА́РИТИСЯ, ХМАРНІ́ТИ, НАХМУ́РЮВАТИСЯ, НАСУ́ПЛЮВАТИСЯ, МОЛОДИ́ТИСЯ діал. — Док.: нахму́ритися, захма́ритися, насу́питися. Хмуриться небо, збивається знов волога (К. Гордієнко); Хмаривсь день якусь хвилину — потім знову заяснів (П. Тичина); Сірий день поволеньки насуплювався (О. Досвітній); Молодиться-молодиться, та й дощ не піде (М. Номис).

НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет., ПОХМАРНІ́ТИ підсил. поет., СХМАРНІ́ТИ підсил. поет., ПОХМА́РИТИСЯ підсил. рідше; ПОХМУРНІ́ШАТИ, ПОТЕМНІ́ШАТИ підсил. (стати похмурим або похмурішим); НАДУ́ТИСЯ розм., НАБУРМО́СИТИСЯ розм., НАГОГО́ШИТИСЯ розм., НАЇЖА́ЧИТИСЯ розм., НАЇ́ЖИТИСЯ розм. рідше, НАПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ (НАСТОБУ́РЧИТИСЯ) розм., НАЖА́БИТИСЯ зневажл., НАМУРМО́СИТИСЯ розм. (з відтінком незадоволення, гніву). — Недок.: нахму́рюватися, хму́ритися, насу́плюватися, су́питися, хмурні́ти, похмурні́ти, темні́ти, насурма́чуватися, хма́ритися, хмарні́ти, похмурні́шати, хмурні́шати, темні́шати, наґоґо́шуватися, наїжа́чуватися, наї́жуватися, настовбу́рчуватися (настобу́рчуватися), нажа́блюватися. Нахмуривсь, задумався Порфир, і матері болісно тенькнуло в серці: "Щось таки накоїв!" (О. Гончар); Хлопець зразу ж насуплюється.. — Ти чого набурмосився! (М. Стельмах); Скибине обличчя раптом спохмурніло (А. Головко); Посупившись, вернулась наньмичка (наймичка) у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ'яненко); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (К. Гордієнко); Інший би підняв крик, ..а Микола нічого. Тільки насурмився, чмихнув злостиво (Ю. Збанацький); Вид Мотрин, й без того хмурий, ще дужче потемнів... (Панас Мирний); — Яка ватага? — насурмачився Бовдюг. — Що ми, по-твоєму, — банда? (Григорій Тютюнник); Старий враз насупився, похмарнів. — А в Японії, я чув, дітей тридцять тисяч калічками народилось (О. Гончар); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Ю. Шовкопляс); Айше надулась і довго стояла в куточку, здивована й ображена (М. Коцюбинський); — Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич наґоґошився? (М. Стельмах); Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (І. Нечуй-Левицький); Настовбурчився весь, у погляді ненависть, кулачата стиснулись (О. Гончар); Тільки ще більше спохмурнів (цар), насупився й нажабився (О. Ільченко); Дмитро намурмосився, що із Сашком так панькаються, відвернувся (Б. Харчук).