1. Словник української мови у 20 томах

хмарка

ХМА́РКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до хма́ра.

В сю хвилину море синє, аж фіолетове, небо зовсім весняне, хмарки білі (Леся Українка);

– Це добре, що ти його захищаєш, – почав Сергій Рудь і випустив з рота хмарку білого диму, що закручувався в химерні хисткі кільця (С. Голованівський);

Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок (М. Коцюбинський);

Не сховалася від його пильного ока хмарка невдоволення, що лягла на чоло полковника після такої відповіді (Н. Рибак);

* Образно. Той [сотник] стояв, заклавши руки за спину, й постукав по землі носком чобота. Подивився на нього і хмарка заслала душу – дивився на велетня тхір (Валерій Шевчук);

* У порівн. [Маруся:] Забіліло на воді, неначе хмарка! (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. * У порівн. Дим цигарок у повітрі, як хмарка, повис (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмарка — хма́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири хма́рки Орфографічний словник української мови
  2. хмарка — див. хмара Словник синонімів Вусика
  3. хмарка — [хмарка] -ркие, д. і м. -рц'і, мн. хмарки, хмарок дв'і хмаркие Орфоепічний словник української мови
  4. хмарка — -и, ж. Зменш.-пестл. до хмара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хмарка — Хма́рка, -ки, -рці; хмарки́, -ро́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хмарка — ХМА́РКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хма́ра. В сю хвилину море синє, аж фіолетове, небо зовсім весняне, хмарки білі (Л. Укр., V, 1956, 219); — Це добре, що ти його захищаєш, — почав Сергій Рудь і випустив з рота хмарку білого диму... Словник української мови в 11 томах
  7. хмарка — Хмарка, -ки ж. ум. отъ хмара. Словник української мови Грінченка