хмуро
ХМУ́РО.
Присл. до хму́рий.
Густі широкі брови хмуро зійшлися на переніссі (О. Гончар);
– Що ти за людина, Павле! – після паузи хмуро сказав Саранчук (А. Головко);
// у знач. пред.
Любий папа!.. Погода не щодня кримська: то вітер, то хмуро, то холоднувато (Леся Українка);
А тим часом сонце крадькома наниз – тиць, як у скриню, та й сховалось. Стало хмуро (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хмуро — хму́ро прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хмуро — I насуплено, понуро, похмурно, похмуро, хмарно, хмурно, хмурувато II див. хмарно Словник синонімів Вусика
- хмуро — Присл. до хмурий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хмуро — ХМУ́РО. Присл. до хму́рий. Густі широкі брови хмуро зійшлися на переніссі (Гончар, III, 1959, 269); — Що ти за людина, Павле! — після паузи хмуро сказав Са-ранчук (Головко, II, 1957, 566); // у знач. присудк. сл. Любий папа!.. Словник української мови в 11 томах