хоботок

ХОБОТО́К, тка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до хо́бот 2.

До машини під'їхав невеликий автокран, рухливий, як жучок. Кран-жучок знову став ворушити своїм хоботком (С. Журахович);

* У порівн. Крізь щілини станка Красавчик [жеребець] просунув губу і ворушив нею, як хоботком, чекаючи, поки дадуть шматок цукру, чим часто його балували колгоспники (С. Чорнобривець).

2. зоол. Витягнутий у трубку ротовий апарат деяких членистоногих, який служить для проколювання, ссання і т. ін.

З дна глибоких квіток бджола висмоктує хоботком нектар, немов порожнистою соломинкою (з наук.-попул. літ.);

Хоботок комарів влаштований так, що вони легко простромлюють шкіру людини і звірів (з наук.-попул. літ.);

Хлопчик бачив, як він [метелик], згорнувши крильця, витяг довгий хоботок і почав смоктати з квітки нектар (О. Донченко).