хоботок

ХОБОТО́К, тка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до хо́бот.

До машини під’їхав невеликий автокран, рухливий, як жучок. Кран-жучок знову став ворушити своїм хоботком (Жур., Звич. турботи, 1960, 81);

*У порівн. Крізь щілини станка Красавчик [жеребець] просунув губу і ворушив нею, як хоботком, чекаючи, поки дадуть шматок цукру, чим часто його балували колгоспники (Чорн., Потік.., 1956, 203).

2. зоол. Витягнутий у трубку ротовий апарат деяких членистоногих, який служить для проколювання, ссання і т. ін.

З дна глибоких квіток бджола висмоктує хоботком нектар, немов порожнистою соломинкою (Бджоли, 1955, 27);

Хоботок комарів влаштований так, що вони легко простромлюють шкіру людини і звірів (Наука.., 5, 1973, 46);

Хлопчик бачив, як він [метелик], згорнувши крильця, витяг довгий хоботок і почав смоктати з квітки нектар (Донч., VI, 1957, 476).