холодина

ХОЛОДИ́НА, и, ж., розм., рідко.

Те саме, що холодне́ча 1.

– А завзятий, чорт! – з задоволенням хтось вилаявся, затягуючись цигаркою. – Скільки проплив у таку холодину (М. Стельмах);

– То візьми, Гайвороне, і напали грубу... А то бикам роги скручуєте, а в клубі холодина, ніби надворі (М. Зарудний);

// мн. холоди́ни, ди́н, перен., поет. Те, що не впливає на людські почуття, не збуджує їх.

То не просто мова, звуки, не словникові холодини – в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини (П. Тичина);

[Ярослав:] Ні, не абстракцій холодини скропили кров'ю ви й слізьми. Ви працювали для людини і до кінця були людьми (О. Левада);

Метався він по майстерні Між гіпсових холодин (Б. Олійник).