холостий

ХОЛОСТИ́Й, а́, е́.

1. Який не перебуває в шлюбі (про чоловіка, хлопця); неодружений, нежонатий.

Та усе козаченьки молодії. Вони нежонаті, холостії (П. Чубинський);

– Холостий-нежонатий, тому й грошики маю, – ударив він себе по кишені (І. Муратов);

Я у лузі коло стогу Ждала хлопця холостого (П. Дорошко).

2. Який не має здатності уражати ціль (про патрон, заряд, стрільбу).

– Дай йому гвинтівку в руки, то ще наробить якогось лиха. При останніх вправах холостими патронами мало .. не вибив ока сусідові (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

* У порівн. – А-а! Так то Скшетуський ласкаво запрошував нас до Слуцька́ Упізнаю польського шляхтича по поцілунку: дзвінкий поцілунок, як холостий постріл з гаківниці (Іван Ле);

// у знач. ім. холости́й, то́го, ч. Патрон без кулі, снаряда, дробу.

Відкрив [Юра] ріг з порохом, щоб зарядити гвинтівку, і раптом його осяяла щаслива думка. Стріляти холостими! (І. Багмут).

3. техн. Який не приводить у рух інші механізми, машини і т. ін., діє без навантаження, не виконує корисної роботи; марний.

Сьогодні на будівництві Дніпрогесу-2 поставлено на холості оберти перший агрегат станції (з газ.);

// Здійснюваний транспортом без вантажу.

Земельна площа рільничої бригади має бути по змозі зведена в один масив, щоб зменшити кількість холостих переїздів (з наук. літ.).

4. с. г. Не запліднений або без приплоду (про самиць тварин); яловий.

На фермі запроваджено спеціалізацію – одні свинарки доглядають холостих, другі – поросних маток, треті – поросят (з газ.);

Період, в якому матка буває холостою, звичайно триває недовго (з наук. літ.).

5. Те саме, що кастро́ваний.

Холостий бик.