холостяк

ХОЛОСТЯ́К, а́, ч.

Неодружений чоловік; парубок, леґінь.

[Убийбатько:] Ви холостяк? [Ярчук:] Поки що. [Убийбатько:] Ну, і я поки що (І. Микитенко);

За Семена вона була спокійна. Більше того, він навіть трохи турбував її – чого доброго, на все життя холостяком залишиться (В. Собко);

Вчитель недавно приїхав у їхнє село, був холостяком, то мусив сам себе доглядати (Є. Гуцало).

(1) Ві́чний холостя́к – чоловік-одинак не схильний створюватия сім'ю.

Вона дуже поважала цього високого, балакучого і трохи кумедного “вічного” холостяка, дядю Кирила (Є. Кравченко);

У статистиці населення за вічних холостяків і дівчат беруть кількість їх у досить похилому віці (60–65 років), коли схильність людей до створення сім'ї .. загасає (з наук. літ.);

(2) Стари́й холостя́к – неодружений немолодий чоловік.

Мій попутчик, старий холостяк-учитель, спинився коло верби, скинув з голови солом'яного бриля й став витирати хусткою піт на лисині (С. Васильченко);

[Синявський:] Доброго ранку, Миколо Федоровичу. [Ватутін:] Здоров, старий холостяк. Давно не бачились (Л. Дмитерко);

Сусі́д холостя́к див. сусі́д.