1. Словник української мови у 20 томах

хорошити

ХОРОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кого, що, розм.

Підправляючи, пригладжуючи і т. ін., надавати кому-, чому-небудь кращого, привабливішого вигляду; чепурити, причепурювати.

Маляр Похлебко був нікчемний, а багатий; Радько був гарний, та обшарпаний ходив; Радько не вмів підмалювати; Похлебко із усіх патрети [портрети] – хорошив (Л. Боровиковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хорошити — хороши́ти дієслово недоконаного виду підправляючи, пригладжуючи і т. ін., надавати чому-небудь кращого, привабливішого вигляду; чепурити, причепурювати розм. Орфографічний словник української мови
  2. хорошити — -шу, -шиш, недок., перех., розм. Підправляючи, пригладжуючи і т. ін., надавати кому-небудь кращого, привабливішого вигляду; чепурити, причепурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хорошити — ХОРОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех., розм. Підправляючи, пригладжуючи і т. ін., надавати чому-небудь кращого, привабливішого вигляду; чепурити, причепурювати. Словник української мови в 11 томах
  4. хорошити — Хороши́ти, -шу, -шиш гл. Охорашивать. Словник української мови Грінченка