хороший

ХОРО́ШИЙ, а, е.

1. Який має позитивні якості або властивості; який своїми якостями цілком відповідає поставленим вимогам; такий, як треба; протилежне поганий.

Приказано купити і кав'яру.., і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г. Квітка-Основ'яненко);

В мене були й воли хороші не одна пара, й корови, і овечок отара велася (Марко Вовчок);

Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він (Л. Глібов);

Ліс треба було рубати вище по ріці, там спуск хороший (П. Колесник);

Дросель був відрегульований, в мотор надходила хороша суміш (О. Ільченко);

Через кілька хвилин вона повернулася із цебром води і заходилася розтоплювати піч, щоб приготувати для гостя хорошу вечерю (Григорій Тютюнник);

// Який заслуговує схвалення; досконалий.

Тому що на кінофабрику хороших сценаріїв не надходило, .. я вимушений був надалі писати сценарії сам (О. Довженко);

– А знаєш, Павлушо, непогано. Їй-бо, хороша лірика (А. Головко);

Сучасні пісні українських поетів – це пісні, які співають в народі завдяки хорошій музиці, створеній композиторами (з наук. літ.);

// Схвальний, приємний.

Багато винятково теплих і хороших слів сказано і написано про українську народну поетичну творчість (М. Рильський);

[Яків:] Більше нічого не скажеш? [Мар'яна:] А що тобі сказати? [Яків:] Слово хороше (М. Зарудний);

// Те саме, що милозву́чний.

Голос до того дзвінкий мав [хлопчик], хороший, Штучно, чудово співав (Леся Українка);

// Гарний, справжній (про життя).

– Горе, мовляв той, гне, а хороше життє [життя] виправляє (Ганна Барвінок);

– Звали вони Ласуна жити із собою. – Зоставайся, Ласун, жити з нами, – говорили, – життя тобі буде хороше й привільне в нас (Марко Вовчок);

// Корисний, потрібний.

Одна рада хороша, а дві ще краще (прислів'я);

Мені казав розумний садівник: ..“Сади її [ялинку] в гурті; Сама вона, без подруг, не ростиме...” Поради є хороші у житті, І я навів не гіршу поміж ними (М. Рильський);

// Нічим не затьмарений (про настрій, душевний стан і т. ін.); піднесений.

Серйозна, без усмішки, розмова про круть-верть відбувалась між ними майже кожного разу, коли вони були в хорошому настрої (О. Гончар);

Ректор перебував у хорошому настрої, бо ще годину назад одержав дуже втішного листа від свого сина (Григорій Тютюнник);

// Викликаний приємними почуттями, добрими намірами.

“Господи, – думається йому,- .. який же я щасливий!!” – І сльози, сльози чисті, хороші, святі сльози капають на книжку (М. Коцюбинський);

// Ясний, тихий, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.).

Ніч була місячна, хороша (Панас Мирний);

В небі хмарки білосніжні, легкі, ніби пір'я. Роси на травах – погоди хорошої знак... (М. Рильський);

А осінь все летить, як золота шуліка, і тепло шелестить сухий пожовклий лист... О, скільки буде вас без краю та без ліку таких хороших днів, як то було колись... (В. Сосюра);

// Який приносить щастя, радість, задоволення, насолоду і т. ін.

Удова зітхнула, немов покидаючи яку важку думку, й глянула на діток, а у діток серденятка знов загралися й знов охопила їх надія на щось хороше (Марко Вовчок);

Я кілька разів перечитав твій хороший, милий, дорогий лист (М. Коцюбинський);

Жайсак певно говорив їй щось хороше, а втім, і найпростіші слова в устах коханої людини завжди бринять чарівною музикою... (З. Тулуб);

Це сталось якось так неждано, Як все хороше у житті (Д. Павличко);

// Який віщує щось добре.

Олена пророчила, що сон хороший, що він ніби означав нове, щасливе життя на новому місці (Григорій Тютюнник);

// Позитивний, гарний (про враження, думку і т. ін.).

– Та я чув... Комбат про тебе хорошої думки (О. Гончар);

Матвєєв був сином простого уральського козака й справив на Шевченка хороше враження (з наук. літ.);

// Сумлінний, самовідданий.

Дорош пояснив також, що .. хороша робота на фермах буде заохочуватися додатковою оплатою (Григорій Тютюнник);

// Досить значний своєю кількістю або силою свого вияву; рясний, чималий.

Воно гривня – не що гроші, От як подивиться, Та все ж гроші, ще й хороші, Є чим похвалиться! (П. Гулак-Артемовський);

Вночі хороший дощ ясний Послав нам щедру благостиню (М. Рильський);

– Антонович, вогника! – гукає комбат від телефону. – Хорошого вогника. – Йому передають з третьої роти, що противник іде на об'єкт в контратаку (О. Гончар);

// у знач. ім. хоро́ше, шого, с. Щось позитивне, світле, щасливе в житті людей.

Спасибі Вам, Андрію, що не забули мене на великдень та побажали мені так багато хорошого (М. Коцюбинський);

– На війні хорошого мало, – неохоче відповів Дорош (Григорій Тютюнник).

2. Який відзначається позитивними моральними якостями (про людину); протилежне поганий.

Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший! (Марко Вовчок);

Сам [коваль] був неписьменний і дуже жалкував з того... Добре, що хоч Петро Цигуля – товариш, письменний був, та й учитель – хороша, людина (А. Головко);

– Були серед них, крім хороших, очевидно, і нехороші, дріб'язкові, заздрісні, злі і взагалі всякі... Але – дивно – тепер ці, останні, забулись, відійшли на задній план, а пам'ятаються тільки оті хороші люди... (О. Гончар);

// Гарної поведінки, слухняний, здібний (про дітей, молодь).

– Що то за парубок хороший, роботящий, удатний (Марко Вовчок);

Мали сусіди хорошого сина: Був він їм смирна і добра дитина (Я. Щоголів);

[Голова комнезаму:] А мені веселка ця мою донечку нагадала. Хороша донечка. Докієчка! (П. Тичина);

– Ні, нема що говорити, хороший хлопець Артем, – щоб розрядити гнітючу мовчанку, підібрала Маруся обірвану нитку розмови про Артема. – За ці півроку, що він у Славгороді, я вже придивилась до нього. І бідовий, і розумний (А. Головко);

// Надійний, вірний.

Вдова Загірня .. молилась богові тілько, щоб він послав її Ігнатку хорошу пару (П. Куліш);

[Надія:] Може, й справді б Арсен, коли б ми були побралися з ним, і хорошим був би мені чоловіком... (З. Мороз);

// Уживають в звертанні (перев. зі словом мій, моя і т. ін.); дорогий, любий.

Не забувай мого прохання, серце моє єдине, втіхо моя, жіночко моя хороша (М. Коцюбинський).

3. Досвідчений, вмілий, добрий фахівець.

Щедрий вечір, добрий вечір! Дівка Агашечко! Хорошая швачечко (О. Воропай);

Лазаревський благав його залишити Шевченка в Оренбурзі, де були гуманні й освічені люди, хороші лікарі, була бібліотека й таке-сяке культурне життя (З. Тулуб);

Я іноді зустрічаю колишніх своїх учнів. Це вже немолоді люди різних професій. Я питаю їх – чи був я хорошим учителем? Кажуть – був не стільки хорошим учителем, як хорошим вихователем (О. Довженко);

// Високого рівня, досконалий, майстерний і т. ін. (про твори мистецтва, літератури тощо та їх виконання).

На стіні, проти стола, висить великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними фарбами, в красних рамах (М. Коцюбинський);

[Круста:] Хороші фрески! Гарне малювання! Мозаїка чудова!.. (Леся Українка);

Мені здається до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена картина моя ще десь попереду (О. Довженко);

Обличчя в неї гарне: з тонкими рисами, немов старовинна, хорошого письма ікона (М. Стельмах).

4. Який має привабливу зовнішність, гарні риси обличчя; вродливий.

Був [Данило] хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і горять, очі карі, ясні, як зорі (Марко Вовчок);

Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі (П. Куліш);

Хороший з лиця, повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі... (Панас Мирний);

Набиває [Давид] мішка .. На чолі високому між брів зморшка. І такий смуглявий та... хороший (А. Головко);

// Приємний для зору, красивий, гарний (про риси обличчя, очі, постать і т. ін.).

Звісно, коли хто котру любить, то й дума, що вона і усім така хороша і люб'язна здається, як і йому (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мар'я стояла проти Христі й любувалася, як з сяк-так зачісаної голови вилилась тепер така хороша голівонька, що й очей не одірвеш від неї! (Панас Мирний);

– За брови світ би віддав, коли б мій був, – такі веселі та хороші... (М. Коцюбинський);

– Чи тут живе Настя Гречківна? – Тут. А що вам! – скинувши хорошими, великими карими очима до мене (Ганна Барвінок);

Хороші очі втратили агатовий полиск і стали подібні до зерен з дешевих чіток (Леся Українка);

// Відвертий, щирий (про погляд).

– Як покликати його поважненько “Михайло”, зараз він наче вродиться і, .. поглядаючи своїм хорошим поглядом, спитає звичайненько: – Чого вам треба? (Марко Вовчок);

– Брянського? – солдат окинув дівчину якимсь особливим теплим, хорошим поглядом. – Чого ж, добре знаю. Це наш, сталінградець... (О. Гончар);

// Приємний на вигляд, привабливий, який відзначається певною гармонією (про предмети).

Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька);

Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко);

Нам тієї тарілочки чому не любить – Хорошая, золотая І як жар горить (Л. Глібов);

Чорний ус здавався таким хорошим; постать – бравою, дужою (Панас Мирний);

На гострому, сірому камені блиснуло щось наче пломінь. Квітка велика, хороша пелюстки свіжі розкрила (Леся Українка);

– Сев, а хороше море, чорт його забери? – Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

5. Зв'язаний з іншим дружбою, приязню, симпатією, сердечністю тощо; близький.

Їй зразу стало так легко говорити з о. Василем, наче він був її давнім і хорошим знайомим (М. Коцюбинський);

Добре нам мати на світі хорошого друга, Друзів – ще краще... (М. Рильський);

Розмова полилася тихо та сумирно, як то водиться між хорошими земляками (Григорій Тютюнник);

Він хороший хлопець, цей Август. Серед студентів не зустрічав Густав такого сердечного друга (А. Хижняк);

// перед ким, з ким, до кого. Який підтримує, захищає, виявляє увагу до когось.

– Любить [Оксен] хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми не спасувати (Григорій Тютюнник).

6. Родовитий, славетний.

Хто ж він такий, то се вже пан сотник знав давно: .. отаман у своїй сотні, хорошого й багатого роду дитина (П. Куліш);

Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (Панас Мирний);

// Цілком достойний, порядний, гідний шани.

За Наумовим словом ввійшли в хату двоє старостів, люди хороші, міщани, у синіх жупанах (Г. Квітка-Основ'яненко);

Висватали її хороші люди – сотник молодий і на лиці дуже гарний (Марко Вовчок).

7. Добротний, гарний, ошатний (про одяг, убрання і т. ін.).

– А один чорт, у каптані у хорошому, круг їх [грішників] ходить та їм розказує (Г. Квітка-Основ'яненко);

Мати їй убрання хороші та пишні купує, – вона ледве подивиться: згорне та й забуде (Марко Вовчок);

Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (Панас Мирний);

Одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Леся Українка).

8. розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, для зневажливо-несхвальної оцінки когось, чогось.

[Храпко (жахаючись до Галі):] Мовчи! Хоч мовчи вже. Доброму вас навчають [в гімназії], хороші порядки заводять! (Панас Мирний);

[Маруся (дивлячись їй услід):] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила... Це відьомське чудо! Розквасить губи та й дума, що ось-то яка я красуня!.. Хороша, як курка задрипана! (М. Кропивницький);

Оце пишу на морі, доїжджаючи до Неаполя, статок [пароплав] трошки хитає і значно трясе, через те і писання таке хороше (Леся Українка).

◇ (1) За о́гляди три хоро́ші (д) див. о́гляд.