хорість

ХО́РІСТЬ, рості, ж., діал.

Хвороба, нудьга, неміч.

Так захорів. І хорість ця така глибока й серйозна, що нічого дивного не буде, коли вона скінчиться якимсь божевіллям (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хорість — див. хвороба Словник синонімів Вусика
  2. хорість — Хво́рість і хо́рість, -рости, -рості, -рістю; -рості, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)