хорість
ХО́РІСТЬ, рості, ж., діал.
Хвороба, нудьга, неміч.
Так захорів. І хорість ця така глибока й серйозна, що нічого дивного не буде, коли вона скінчиться якимсь божевіллям (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me