хоть

ХОТЬ¹, спол., заст.

Хоч (див. хоч¹).

Я перше була дуже слаба, а тепер уже нічого собі, хоть я ніколи не буваю зовсім здорова (Леся Українка);

Хоть почував [Панько] велику втому, отже не припочивав ні хвилинки (Л. Мартович).

ХОТЬ², част. обмеж.-виділ., заст.

Хоч (див. хоч²).

Якби де на світі хоть раз Цариця сіла на ослицю, То слава б стала про царицю І про великую ослицю По всьому світу (Т. Шевченко);

– Да вгамуйсь, бога ради! Хоть дух переведи (П. Куліш);

Маєток палав. В чорному небі кружляли червоні птахи. Дерева простягали в полум'я голе гілля, немов намагалися хоть що-небудь вихопити з огню (А. Головко);

Сумно. Хоть би прийшов хто та промовив Хоч єдине слово (Панас Мирний).