1. Словник української мови у 20 томах

храбрувати

ХРАБРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. Виявляти хоробрість, відвагу.

– Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! Наша, бач, бере (І. Котляревський).

2. Видавати себе за хороброго, вихвалятися своєю відвагою.

– Е-е, я не втоплюся. Я вмію плавати, – храбрував Миколка (Панас Мирний);

// Підбадьорювати себе.

З ним було йти трудно. Так трудно, що як не храбрувала, як не напружувалася, закусивши губу до крові, Маруся, як не кріпила себе на дусі – але не могла... (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. храбрувати — храбрува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. храбрувати — Проганяти страх, БАДЬОРИТИСЯ, ГОРОЇЖИТИСЯ, набиратися духу. Словник синонімів Караванського
  3. храбрувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 заст. Виявляти хоробрість, відвагу. 2》 Видавати себе за хороброго, вихвалятися своєю відвагою. || Підбадьорювати себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. храбрувати — БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯ розм., ХРАБРУВА́ТИ розм. рідше, ХРАБРУВА́ТИСЯ заст.; КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОКО́ШИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. храбрувати — ХРАБРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. заст. Виявляти хоробрість, відвагу. — Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! Наша, бач, бере (Котл., І, 1952, 268). 2. Видавати себе за хороброго, вихвалятися своєю відвагою. — Е-е, я не втоплюся. Словник української мови в 11 томах
  6. храбрувати — Храбрувати, -рую, -єш гл. Храбриться. Козацтво! лицарі Трояне! Храбруйте! Наша, бач, бере! Котл. Ен. Словник української мови Грінченка