храп
ХРАП¹, а, ч.
Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня).
В стомленій уяві Сопілки зринало все бачене за день – то хвилясті зграї пекінських качок, то роздутий храп могутнього огиря Казбека (О. Донченко);
На бігу Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О. Гончар);
Лошиця не любила самого духу цієї вовчої шуби і, хоч яка вже лагідна й смирна, ніяк не могла звикнути до її вовчого духу й завжди як і тепер, ідучи під князем, кривила та відвертала від неї храпи (М. Вінграновський);
З другого боку почувся хрускіт гілля, з кущів визирнув рогатий лось – підніс голову, втягнув храпами повітря, замислився, почухав рогами спину і не поспішаючи, повернувся назад у ліс (із журн.).
ХРАП², а, ч.
Претензія, злостивість.
ХРАП³, у, ч., розм.
1. Те саме, що хропі́ння.
Думала – думала, а далі храп і написала до пан-отця (Сл. Б. Грінченка);
Йон довго не міг заснути .. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (М. Коцюбинський);
Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння .. до грубого храпу свекрухи (Грицько Григоренко);
Одарка вже добігла до свого двору, як почула за собою конячий храп (Іван Ле);
В цю мить цілком несподівано переляканий храп усього табуна коней підхопив на ноги бійців (Л. Смілянський).
2. Те саме, що хрипі́ння.
Дай мені... – йому важко говорити. Слова вилітають з його вуст з поривчастим храпом, – дай мені сказати перед смертю кілька слів (О. Довженко).
ХРАП⁴, виг.
Уживається для вираження миттєвої дії.
Думала-думала, а далі храп і написала до пан-отця (Сл. Б. Грінченка).
ХРАП⁵, а, ч.
1. Пристрій для піднімання вантажів.
2. Упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.
Значення в інших словниках
- храп — Нюх; мати храп: важитися, зазіхати на що [IV] Словник з творів Івана Франка
- храп — храп 1 іменник чоловічого роду у тварин; у машинах храп 2 іменник чоловічого роду хропіння розм. храп 3 іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
- храп — ХРАП – ХРАПА Храп1, -а. Нижня й середня частини перенісся тварини (переважно коня). Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О.Гончар). Храп2, -у, розм. Хропіння, хрипіння. Літературне слововживання
- храп — храп 1. лють (ст) 2. бажання, прагнення (ст) ◊ ма́ло хра́па нема бажання, жаги (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- храп — I -а, ч. 1》 Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня). 2》 Претензія, злоба. Мати храп на кого — а) сердитися на когось; б) важитися, зазіхати на когось, щось. II -у, ч., розм. 1》 Те саме, що хропіння. 2》 Те саме, що хрипіння. III -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
- храп — ма́ти храп, фам. 1. на кого. Сердитися, злоститися на когось. Каже, же (що) на нього отаман має храп (Сл. Б. Грінченка); Тільки краєм ока я його (майстра) бачив, а одразу ж зненавидів так, що, мабуть, і сам мій батько не мав на нього такий храп... Фразеологічний словник української мови
- храп — МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Словник синонімів української мови
- храп — ХРАП¹, а, ч. Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня). В стомленій уяві Сопілки зринало все бачене за день — то хвилясті зграї пекінських качок, то роздутий храп могутнього огиря Казбека (Донч. Словник української мови в 11 томах
- храп — Храп меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця. ЗОЮР. II. 28. --------------- Храп, -па м. 1) Претензія, злоба. Каже, же на нього атаман має храп. Гн. II. 170. Я мав на нього храпа. Ольгопол. у. 2) = бовт 1. Вх. Словник української мови Грінченка